Олег ШевченкоVIEW PROFILE →
Рука, яка вчиться: як українська Esper Bionics поєднала штучний інтелект і біоніку
Серед технологічних історій України ця торкається людського тіла напряму. Компанія Esper Bionics створює біонічні протези, керовані штучним інтелектом, , руку, яка фактично вчиться у свого власника й передбачає його рухи.
Серед технологічних історій України є одна, що вирізняється особливо: вона торкається людського тіла напряму. Компанія Esper Bionics створює біонічні протези, керовані штучним інтелектом, — руку, яка фактично вчиться у свого власника. Це історія не про екрани та сервери, а про те, як алгоритми можуть повернути людині прості повсякденні жести.
Рука з шістьма моторами
В основі розробки — Esper Hand, протез кисті з шістьма окремими моторами: по одному на кожен палець і два на великий, завдяки чому кожен палець рухається незалежно. Спеціальні EMG-сенсори зчитують електричні сигнали мʼязів, а система на основі штучного інтелекту з часом вивчає поведінку користувача й передбачає його наступні рухи. Саме так керування протезом стає плавнішим і значно природнішим.
Esper Hand 2: міцніша й водостійка

У травні 2025 року компанія представила нове покоління — Esper Hand 2. Головні зміни зробили пристрій набагато практичнішим у щоденному житті: він став водостійким і надійно працює за різних умов, а міцні алюмінієві пальці забезпечують упевненіший хват. Якщо перша модель витримувала навантаження до 30 кілограмів, то друга — вже до 35. Тонкий гаджет поступово перетворюється на надійний робочий інструмент.
Визнання та амбіції
Esper Bionics була заснована у 2019 році, і сьогодні її дослідження, збірка та виробництво повністю розташовані в Україні. Технологія здобула міжнародне визнання ще у 2022 році, коли Esper Hand потрапив на обкладинку журналу TIME як один із найкращих винаходів року. Компанія залучила близько 5 мільйонів доларів інвестицій, щоб побудувати те, що сама називає першою у світі «біонічною екосистемою» пристроїв.
Коли ШІ стає частиною тіла
Цей приклад показує інший бік штучного інтелекту — не той, що живе у застосунку чи хмарі, а той, що стає частиною тіла людини. Протез, який навчається, — це крок до адаптивної носимої електроніки, здатної підлаштовуватися під кожного індивідуально. Водночас він доводить, що технологічна сила України сягає далеко за межі програмного забезпечення — у складне «залізо» та медичні технології.
Рука, яка вивчає свого власника, поступово стирає межу між інструментом і тілом. Але для людей, які нею користуються, ідеться не про те, щоб стати «кіборгом», а про повернення простих, звичних рухів — узяти чашку, потиснути долоню, зав'язати шнурки. І саме на цьому передньому краї майбутнього тихо працює українська інженерія.






